ћ≥сце б≥олог≥њ в сучасн≥й культур≥ ≥ цив≥л≥зац≥њ.

 

” ’’ ст. динам≥чний розвиток б≥олог≥чного п≥знанн¤ дозволив в≥дкрити молекул¤рн≥ основи живого и безпосередньо наблизитис¤ до вир≥шенн¤ найб≥льшоњ проблеми науки Ц розкриттю таЇмниц≥ житт¤. –адикально зм≥нилас¤ ≥ сама б≥олог≥¤, ≥ њњ м≥сце, ≥ њњ роль в систем≥ наук, в≥дношенн¤ б≥олог≥чноњ науки ≥ практики. Ѕ≥олог≥¤ поступово стаЇ л≥дером серед природничих дисципл≥н. ¬ираженн¤м ц≥Їњ тенденц≥њ Ї наступн≥ процеси: зм≥цненн¤ звТ¤зку б≥олог≥њ з точними ≥ гуман≥тарними науками; розвиток комплексних ≥ м≥ждисципл≥нарних досл≥джень; зб≥льшенн¤ канал≥в взаЇмозвТ¤зку з теоретичним розум≥нн¤м ≥ з сферою практичноњ д≥¤льност≥, перш за все з глобальними проблемами сучасност≥; ¤вне зб≥льшенн¤ запит≥в† практики в актуал≥зац≥њ тих або ≥нших проблем б≥олог≥чного п≥знанн¤; безпосередньою основою досл≥дницькоњ д≥¤льност≥ в б≥олог≥њ в усе б≥льш≥й м≥р≥ виступають пр¤м≥ практичн≥ вимоги, ≥нтереси ≥ запити сусп≥льства; безпосередньо програмуюча роль б≥олог≥њ по в≥дношенню до аграрноњ, медичноњ, Їколог≥чноњ та ≥ншоњ практичноњ д≥¤льност≥; зростанн¤ в≥дпов≥дальност≥ вчених-б≥олог≥в за долю людства (в першу чергу в звТ¤зку з розвитком б≥отехнолог≥њ ≥ генноњ ≥нженер≥њ) ; широке застосуванн¤ ц≥л≥сних п≥дход≥в та ≥нш.† ¬се зрозум≥л≥шим стаЇ, що лог≥ка б≥олог≥чного п≥знанн¤ в перспектив≥ буде безпосередньо керуватис¤ вимогами практичного перетворенн¤ природи, розвитку сусп≥льних в≥дносин ≥ ≥нтерес≥в людей.

†Ѕ≥олог≥¤ в ’’ ст.

¬ходженн¤ в ’’ ст. ознаменувалос¤ в б≥олог≥њ бурхливим розвитком генетики. ¬ажливою вих≥дною под≥Їю стало перев≥дкритт¤ закон≥в ћендел¤ в 1900 р. незалежно 3 вченими Ц √. де ‘р≥зом в Ќ≥дерландах,  .  орренсом в Ќ≥меччин≥ та ≈.„ермаком в јвстр≥њ. ѕот≥м п≥шла лавина емп≥ричних в≥дкритт≥в ≥ побудова р≥зноман≥тних теоретичних моделей. «а в≥дносно короткий терм≥н (20 Ц 30 рок≥в) у вченн≥ про спадков≥сть було накопиченно колосальний емп≥ричний ≥ теоретичний матер≥ал.† “ому початок ’’ ст. прийн¤то вважати часом експериментальноњ генетики, ¤ка принесла масу нових емп≥ричних данних про спадков≥сть ≥ м≥нлив≥сть. ƒо такого роду данних можна в≥днести: в≥дкритт¤ дискретного характера спадковост≥; обгрунтуванн¤ у¤влень про гени ≥ хромосоми, ¤к нос≥њ ген≥в; у¤вленн¤ про л≥н≥йне розташуванн¤ ген≥в; докази ≥снуванн¤ мутац≥й ≥ можлив≥сть викликати њх штучно; встановленн¤ принципу чистоти гамет, закон≥в дом≥нуванн¤, розщепленн¤ ≥ зчепленн¤ ознак; розробка метод≥в г≥бридолог≥чного анал≥зу, чистих л≥н≥й, кросинговера та ≥нш. ¬ажливо, що вс≥ ц≥ та ≥нш≥ аспекти були експериментально п≥дтвердженн≥, суворо обгрунтован≥.† ¬ перш≥й чверт≥ ’’ ст. ≥нтенсивно розвивалас¤ хромосомна теор≥¤ спадковост≥, розроблена в 1910-1915 рр. в прац¤х ј. ¬ейсмана, “. ћоргана, ј. —тертеванта, √. ƒж. ћеллера та ≥нш. ¬она будувалас¤ на наступних вих≥дних абстракц≥¤х: хромосома складаЇтьс¤ з ген≥в; гени розташован≥ в хромосом≥ в л≥н≥йному пор¤дку; ген Ц непод≥льна корпускула спадковост≥; п≥д час мутац≥й ген зм≥нюЇтьс¤ ¤к ц≥ле. ÷¤ теор≥¤ була першою спробою теоретичноњ конкретизац≥њ ≥дей закладених в законах ћендел¤.

–озвиток генетики в цей пер≥од призв≥в до виникненн¤ протир≥чь м≥ж еволюц≥йною теор≥Їю ≥ генетикою. ”суненн¤ цих протир≥чь стало можливим лише з≥ створенн¤м синтетичноњ теор≥њ еволюц≥њ, ¤ка виступаЇ основою вс≥Їњ системи сучасноњ еволюц≥йноњ б≥олог≥њ. —интез генетики ≥ еволюц≥йного вченн¤ був ¤к≥сним стрибком в розвитку ¤к генетики, так ≥ еволюц≥йноњ теор≥њ. ¬≥н означав створенн¤ ¤к≥сно нового ¤дра системи б≥олог≥чного п≥знанн¤, св≥дчив про перех≥д б≥олог≥њ з класичного на сучасний, некласичний р≥вень розвитку.

ѕринципов≥ положенн¤ синтетичноњ теор≥њ еволюц≥њ були закладен≥ прац¤ми —. „етверикова, –. ‘≥шера, —. –айта, ƒж. ’олдейна, Ќ. ƒуб≥н≥на та ≥нш. Ѕезпосередн≥ми стимулами дл¤ синтезу генетики ≥ теор≥њ еволюц≥њ виступали: хромосомна теор≥¤ спадковост≥, б≥ометричн≥ ≥ математичн≥ п≥дходи до анал≥зу еволюц≥њ, закон ’ард≥-¬айндберга дл¤ ≥деальноњ попул¤ц≥њ,† результати емп≥ричного досл≥дженн¤ м≥нливост≥ в природних попул¤ц≥¤х ≥ т. д. ¬ основ≥ ц≥Їњ теор≥њ лежить у¤вленн¤ про те що елементарною одиницею еволюц≥њ Ї не орган≥зм, не вид, а попул¤ц≥¤. —аме попул¤ц≥¤† Ї т≥Їю ц≥л≥сною системою взаЇмозвТ¤зку орган≥зм≥в, ¤ка маЇ вс≥ т≥ умови дл¤ саморозвитку, перш за все здатн≥стю спадковоњ м≥нливост≥ в зм≥н≥ б≥олог≥чних† покол≥нь. ≈лементарною одиницею спадковост≥ виступаЇ ген (д≥л¤нку молекули ƒЌ , що в≥дпов≥даЇ за розвиток певних ознак орган≥зма). —падкова зм≥на попул¤ц≥њ ¤кому-небудь напр¤мку в≥дбуваЇтьс¤ п≥д д≥Їю р¤да еволюц≥йних фактор≥в (¤к≥ зм≥нюють генотиповий склад попул¤ц≥њ): мутац≥йний процес, попул¤ц≥йн≥ хвил≥, ≥зол¤ц≥¤, природн≥й доб≥р. ‘ормуванн¤ синтетичноњ теор≥њ еволюц≥њ знаменувало перех≥д до попул¤ц≥йноњ концепц≥њ, ¤ка зм≥нила орган≥змоцентричну. ÷е в≥дкрило ¤к≥сно новий етап в розвитку б≥олог≥њ Ц перех≥д до створенн¤ св≥ту ¤к ц≥лого.

¬ друг≥й половин≥ 40-х рок≥в в б≥олог≥њ в≥дбулас¤ важлива под≥¤ Ц в≥дбувс¤ перех≥д в≥д б≥лкового до нуклењнового трактуванн¤ природи гена. ѕередумови нових в≥дкрит≥в в област≥ б≥ох≥м≥њ склалис¤ ран≥ше. ¬ 1936 р. в —–—– ј. Ѕ≥лозерський отримав ≥з рослини тимонуклењнову кислоту, ¤ка до того часу вид≥л¤лас¤ лише в тваринних орган≥зм≥в, що довело спор≥днен≥сть тваринних ≥ рослинних орган≥зм≥в на молекул¤рному р≥вн≥.† ¬ажлив≥ ≥дењ, що в≥дкривали нов≥ широк≥ ор≥Їнтири п≥знанн¤,† були висунут≥ Ќ.  ольцовим. “ак, ще в 1927 р. в≥н висловив думку, що при розмноженн≥ кл≥тин в≥дбуваЇтьс¤ матрична ауторепродукц≥¤ материнських молекул. ѕравда  ольцов вважав, що ц≥ процеси в≥дбуваютьс¤ на б≥лков≥й основ≥, оск≥льки в той час генетичн≥ властивост≥ ƒЌ  були ще не в≥дом≥. —аме в насл≥док незнанн¤ спадкових властивостей ƒЌ  б≥ох≥м≥¤ розвивалав¤ в≥дносно незалежно в≥д генетики до середини 40-х рр. —трибок в напр¤мку њхньоњ т≥сноњ взаЇмод≥њ в≥дбувс¤ п≥сл¤ того, ¤к б≥олог≥¤ перейшла в≥д б≥лкового до нуклењнового трактуванн¤ природи гена. Ќа початку 40-х рок≥в Ц зТ¤вивс¤ терм≥н† Дмолекул¤рна б≥олог≥¤Ф.

¬ 1944 р. американськими б≥ох≥м≥ками (ќ. ≈верс та ≥нш.) було встановлено, що нос≥¤ми спадковоњ ≥нформац≥њ Ї ƒЌ . « цього моменту почавс¤ ливинопод≥бний розвиток молекул¤рноњ б≥олог≥њ. ¬ 1949-1951 роках досл≥дженн¤ ≈. „аргаффа, ¤кий зформулював знаменит≥ правила, що по¤снювали струкуру ƒЌ , а також рентгенограф≥чн≥ досл≥дженн¤ ƒЌ , проведен≥ ћ. ”≥лк≥нсоном та ≥нш. п≥дготували грунт дл¤ розшифровки в 1953 р. ( ‘.  р≥к, ƒ. ”отсон) структури ƒЌ , котра показала, що молекула ƒЌ  складаЇтьс¤ з двох комплементарних пол≥нуклеотидних ланцюг≥в, кожний з ¤ких виступаЇ в ¤кост≥ матриц≥ дл¤ синтезу нових аналог≥чних ланцюг≥в. —ате тому в хромосомах кл≥тин молекула ƒЌ  здатна до ауторепродукц≥њ. ¬ластив≥сть самоподвоЇнн¤ ƒЌ  забезпечуЇ ¤вище спадковост≥. –озшифровка структури ƒЌ  була великою революц≥Їю в молекул¤рн≥й б≥олог≥њ ≥ стала ключем до розум≥нн¤ того, що в≥дбуваЇтьс¤ в ген≥ при передач≥ спадкових ознак.

ќднак розшифровка структури молекули ƒЌ  була лише першим кроком на шл¤ху зТ¤суванн¤ механ≥зму спадковост≥ ≥ м≥нливост≥. ƒал≥ за в≥дносно короткий час було отримано ≥нш≥ важлив≥ результати: зТ¤совано роль транспортноњ-–Ќ  ≥ ≥нформац≥йноњ-–Ќ ; розшифровано генетичний код; зд≥йснено синтез гена, теоретично вир≥шена проблема б≥осинтезу б≥лка; розшифрована ам≥нокислотна посл≥довн≥сть багатьох б≥лк≥в ≥ встановлена просторова структура дл¤ де¤ких з них; на цьому фундамент≥ було зТ¤совано принцип ≥ особливост≥ функц≥онуванн¤ ферментативних молекул, х≥м≥чним шл¤хом синтезовано р¤д фермент≥в; отримано важлив≥ результати в план≥ розум≥нн¤ орган≥зац≥њ в≥рус≥в ≥ фаг≥в, характер њхнього б≥осинтезу в кл≥тин≥; закладено основи генноњ ≥нженер≥њ, †зм≥стом ¤коњ Ї активне втручанн¤ людини в природу спадковост≥ ≥ њњ зм≥ни† у в≥дпов≥дност≥ з потребами людини, сусп≥льства ( це маЇ ≥ своњ морально-етичн≥ аспекти). ” останн≥ 40 рок≥в молекул¤рна б≥олог≥¤ розвивалас¤ виключно швидкими темпами, в≥дкритт¤ сл≥дувало за в≥дкритт¤м. «агальний напр¤мок цих досл≥джень Ц в≥дприцюванн¤ у¤влень про сутн≥сть житт¤, про природу њњ фуднаментальних рис Ц спадковост≥, м≥нливост≥, обм≥ну речовин та ≥нш.

ћетодолог≥чн≥ концепц≥њ б≥олог≥њ ’’ ст. значно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д методолог≥чних концепц≥й класичнох б≥олог≥њ. ќсновн≥ напр¤мки, по ¤ким в≥дбулос¤ розмежуванн¤, наступн≥. ѕо-перше, ¤к≥сно нове у¤вленн¤ обТЇкту п≥знанн¤ ( пол≥системне баченн¤ б≥олог≥чного обТЇкту, в≥дмова в≥д моноцентризму ≥ орган≥змоцентризму на користь пол≥центризма ≥ попул¤ц≥йного стилю баченн¤). ”¤ва про те, що одиницею еволюц≥њ Ї не орган≥зм, а попул¤ц≥¤, може розгл¤датис¤ ¤к вих≥дний момент у формуванн≥ системи методолог≥чних концепц≥й некласичноњ б≥олог≥њ. ѕо-друге,† ¤к≥сно нова гносеолог≥чна ситуац≥¤, що потребуЇ ¤вного посиланн¤ на умови п≥знанн¤, на особливост≥ субТЇкт-обТЇктних в≥дношень; неможлив≥сть знехтувати роллю ≥ позиц≥Їю субТЇкту п≥знанн¤ в остаточному результат≥ б≥олог≥чного досл≥дженн¤. ѕо-третЇ, зТ¤суванн¤ д≥алектичноњ Їдност≥ двох методолог≥чних п≥дход≥в, ¤к≥ ран≥ше протиставл¤лис¤ один одному. Ќа цьому шл¤ху формуютьс¤ методолог≥чн≥ концепц≥њ, ¤к≥ припускають: Їдн≥сть описово-класиф≥куючого ≥ по¤снювально-номотетичного п≥дход≥в; Їдн≥сть операц≥й редукц≥њ до б≥льш елементарних компонент≥в ≥ процес≥в ≥нтегруючого в≥дновленн¤ ц≥л≥сноњ орган≥зац≥њ; д≥алектичне використанн¤ структурного ≥ ≥сторичного п≥дход≥в; розум≥нн¤ причинност≥, що враховуЇ д≥алектику необх≥дност≥ ≥ випадковост≥, внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього через Їдн≥сть функц≥онально- ц≥льового ≥ статистично-≥мов≥рн≥стного п≥дход≥в; Їдн≥сть емп≥ричних досл≥джень з процесом ≥нтенсивноњ теоретизац≥њ б≥олог≥чного знанн¤,† що м≥стить його формал≥зац≥ю, математизац≥ю, акс≥оматизац≥ю ≥ т. д. ѕо-четверте, в ’’ ст. пом≥тно зм≥нюЇтьс¤ св≥тогл¤дна функц≥¤ б≥олог≥њ. ƒо к≥нц¤ стор≥чч¤ св≥тогл¤дна нац≥ленн≥сть б≥олог≥њ, ор≥Їнтован≥сть њњ результат≥в на конкретизац≥ю наших у¤влень про в≥дносини людини ≥ св≥ту реал≥зуЇтьс¤ в двох напр¤мках:

1) на людину, на ви¤вленн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в б≥олог≥чного ≥ соц≥ального в людин≥; визначенн¤ функц≥онуванн¤ б≥олог≥чного в сусп≥льному. Ћюдина стаЇ безпосередньою вих≥дною Дточкою в≥дл≥куФ б≥олог≥чноњ науки, в≥д нењ, дл¤ нењ ≥ на нењ безпосередьно ор≥Їнтовано п≥знанн¤ живого. ÷ей напр¤мок розвиваЇтьс¤ в контекст≥ взаЇмозвТ¤зку б≥олог≥чного ≥ соц≥ального п≥знанн¤; ≥сторичним пТЇдесталом тут виступаЇ процес антропосоциогенеза, ви¤вленн¤ б≥олог≥чних передумов становленн¤ людини ≥ сусп≥льства;

2) на св≥т, на ви¤вленн¤ законом≥рностей включенност≥ живого в еволюц≥ю ¬сесв≥ту, перспектив б≥олог≥чного св≥ту в розвитку св≥ту косм≥чного. ÷ей напр¤мок розкриваЇтьс¤ перед усе через взаЇмозвТ¤зок б≥олог≥чних ≥ астроном≥чних наук, джерела Їдност≥ ¤ких пр¤мують в далеке минуле -† в пер≥од становленн¤ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥, чуттЇво-образн≥ усусп≥льненн¤ ¤коњ будувалис¤, наприклад ≥ на баз≥ Їдинства ритм≥ки де¤ких б≥олог≥чних ≥ астроном≥чних ¤вищ. ¬ ’≤’-’’ ст. головною формою ≥нтеграц≥њ цих областей п≥знанн¤ виступила астроб≥олог≥¤ Ц пошук ≥ досл≥дженн¤ неземних форм житт¤.

≤де¤ еволюц≥он≥зму, ¤к дос¤гненн¤ б≥олог≥њ.

ќдн≥Їю з головних заслуг б≥олог≥њ Ї утвердженн¤ в науц≥ ≥дењ пост≥йного ≥ безк≥нечного розвитку Ц ≥дењ еволюц≥он≥зму. ≈волюц≥он≥зм розпочас свою переможну ходу п≥сл¤ праць „. ƒарв≥на, хоча заради справедливост≥ необх≥дно зазначити, що ≥ до ƒарв≥на так≥ ≥дењ розгл¤далис¤ не одноразово ( Дтер≥¤ катастрофФ  ювТЇ, прац≥ Ћамарка та ≥нш.). ќднак лише в ƒарв≥на вони набули такоњ довершенност≥, що змогли завоювати св≥т. ¬иникнувши ¤к суто б≥олог≥чна теор≥¤, еволюц≥он≥зм скоро вийшов за рамки б≥олог≥њ ≥ на сьогодн≥шн≥й день став надбанн¤м ≥нших наук, ¤к природничого так ≥ гуман≥тарного спр¤муванн¤. „ому ж так сталос¤, що саме б≥олог≥¤ подарувала людству еволюц≥он≥зм?

ќсоблив≥стю теоретичного в≥дтворенн¤ живого Ї необх≥дн≥стю в≥добразити в теор≥њ водночас його ц≥л≥сн≥сть ≥ розвиток. ≤накше не можна спод≥ватис¤ на п≥знанн¤ сутност≥ живого. ќск≥льки розвиток Ї атрибутивною його ознакою не можна п≥знати сутн≥сть живого ¤кщо не зрозум≥л≥ закони його розвитку.

≈волюц≥он≥зм ¤вл¤Ї собою методолог≥чну концепц≥ю б≥олог≥њ, ¤ка базуЇтьс¤ на врахуванн≥ такоњ атрибутивноњ ознаки живого, ¤к розвиток.

≈волюц≥йн≥ ≥дењ пос≥дають особливе м≥сце в б≥олог≥њ ’Y≤≤≤ ст. —аме тод≥ формуютьс¤ передумови еволюц≥йноњ теор≥њ, ¤ка стала фундаментальним теоретико-б≥олог≥чним обірунтуванн¤м законом≥рного розвитку живого. —еред видатних вчених, чи¤ теоретична д≥¤льн≥сть спри¤ла утвердженню методолог≥њ еволюц≥он≥зму в б≥олог≥њ сл≥д назвати ∆.Ѕюффоне ≥  .Ћ≥нне¤.

Ѕюффон в своњй 36-томн≥й Уѕриродн≥й ≥стор≥њФ в детальному вигл¤д≥ виклав ≥ обірунтував концепц≥ю трансформ≥зму. Ћ≥нней в штучн≥й класиф≥кац≥њ узагальнив накопичений за довгий ≥сторичний пер≥од емп≥ричний матер≥ал. ’оча в≥н ≥ розум≥в обмежен≥сть штучноњ класиф≥кац≥њ, визначаючи природну систему класиф≥кац≥њ ¤к ≥деал дл¤ б≥олог≥њ.

¬ середин≥ ’Y≤≤≤ ст. серед вчених б≥олог≥в вже ≥снувала задача створенн¤ природноњ класиф≥кац≥њ живих форм, хоча ≥де¤ орган≥чного звТ¤зку п≥знанн¤ сутност≥ живого з його розвитком ще не була дом≥нуючою.’арактерним чином методолог≥чне осмисленн¤ розвитку живого ¤к його суттЇвоњ особливост≥ в≥дбулос¤ в ембр≥олог≥њ ’Y≤≤≤ ст., де ≥снували дв≥ протилежн≥ методолог≥чн≥ концепц≥њ Ц преформ≥зму ≥ еп≥генезу. ѓх засади були принципово в≥дм≥нними. “ак, преформ≥сти (Ў. Ѕонне, ј. √аллер та ≥н.) спиралис¤ на абстрактно-спогл¤дальну позиц≥ю ≥ вважали, що проблема ембр≥онального розвитку маЇ бути розвТ¤зана з позиц≥й загальних принцип≥в бутт¤. ≤ тому, надавали перевагу абстрактно-рац≥ональному п≥дход, вважаючи емп≥ричн≥ досл≥дженн¤ несуттЇвими. Ќавпаки, приб≥чники еп≥генезу надавали переважного значенн¤ емп≥ричним досл≥дженн¤м, оск≥льки вважали, що орган≥зм УструктуруЇтьс¤Ф з безформноњ маси. Ќаприклад,  .¬ольф розгл¤дав еп≥генез ¤к результат д≥њ двох суттЇвих початк≥в Ц сили, що регулюЇ Упоживн≥ сокиФ, ≥ Уздатност≥ њх до затверд≥нн¤Ф. ≈п≥генетики в≥дмовились в≥д ≥дењ господнього твор≥нн¤ ≥ поставили проблему походженн¤ житт¤ ≥ його розвитку.  .¬ольф зробив ген≥альне припущенн¤ про можлив≥сть виникненн¤ живого, що зароджуЇтьс¤ з неорган≥чних речовин.ѕочинаючи з середини ’Y≤≤≤ ст. концепц≥њ трансформ≥зму широко розповсюдились в б≥олог≥њ. ѕрипущенн¤ м≥нливост≥ вид≥в в певних межах п≥д впливом зовн≥шн≥х умов, на п≥дстав≥ г≥бридизац≥њ стало майже загальним моментом в методолог≥чних п≥дходах цього часу. “рансформ≥зм, що виходив з узагальненн¤ величезноњ к≥лькост≥ емп≥ричних факт≥в п≥д≥йшов до проблеми ≥снуванн¤ глибинних, суттЇвихвзаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж б≥олог≥чними видами та родами. јле сутн≥сть цих звТ¤зк≥в ще не була зрозум≥ла ≥ висв≥тлена в≥дпов≥дно до специф≥ки б≥олог≥чних обТЇкт≥в. –озТ¤занн¤ такоњ задач≥ потребувало переходу до методолог≥њ еволюц≥он≥зму.

ћетодолог≥чними прообразами теор≥њ еволюц≥њ досл≥дники вважають ламарк≥зм, катастроф≥зм ≥ ун≥форм≥зм.

ѕерша розгорнута концепц≥¤ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту належить ∆.-Ѕ. Ћамарку. Ѕудуючи њњ вчений вз¤в до уваги так≥ суттЇв≥ факти, ¤к ≥снуванн¤ р≥зновид≥в, що займають пром≥жне положенн¤ м≥ж двома видами; зм≥ну видових форм при переход≥ њх в ≥нш≥ географ≥чн≥ умови; труднощ≥ класиф≥куванн¤ близьких вид≥в, факти г≥бридизац≥њ; вивченн¤ палеонтолог≥чних матер≥ал≥в, зм≥ни окультурених рослин ≥одомашнених тварин. Ќаведен≥ дан≥ Ћамарк осмислюЇ на певних методолог≥чних засадах. “ак, в≥н вважаЇ за важливе розгл¤дати зм≥ни б≥олог≥чних форм в час≥. ќтже, час у¤вл¤Їтьс¤ ¤к фактор еволюц≥њ.  р≥м того, що Ї також принциповим, розвиток живого Ћамарк розгл¤даЇ ¤к природний процес в≥д нижчих до вищих форм. ѕо новому також вчений квал≥ф≥кую роль середовища в ≥снуванн≥ б≥олог≥чних форм. ј саме: природне довк≥лл¤ Ї суттЇвим фактором еволюц≥њ живого. Ќа п≥дсумок, Ћамарк сформулював еволюц≥йну концепц≥ю, ¤ка базувалась на таких принципах:

† ѕринцип градац≥њ (прагненн¤ досконалост≥, п≥двищенн¤ орган≥зац≥њ).

††ѕринцип пр¤мого пристосуванн¤ до умов зовн≥шнього середовища, що зд≥йснювалось†† через 2 закони: 1 Ц закон зм≥ни орган≥в п≥д впливом тривалого тренуванн¤, 2 Ц†† закон насл≥дуванн¤ новими покол≥нн¤ми таким чином набутих зм≥н.

 онцепц≥¤ Ћамарка стала ≥сторичною вар≥ац≥Їю вт≥ленн¤ методолог≥њ еволюц≥он≥зму в б≥олог≥њ ’Y≤≤≤ ст. ’оча йому не вдалос¤ розТ¤зати так≥ серйозн≥ проблеми ¤к в≥дношенн¤ спадковост≥ ≥ м≥нливост≥, ¤к проблеми телеолог≥чност≥ орган≥чного св≥ту та ≥нш≥.

”твердженн¤ методолог≥њ еволюц≥он≥зму ¤к адекватноњ специф≥ки б≥олог≥чних обТЇкт≥в повТ¤зано з еволюц≥йною теор≥Їю „.ƒарв≥на. ”загальнивши величезний емп≥ричний матер≥ал, вчений нав≥в ц≥ узагальненн¤ в своњй фундаментальн≥й робот≥ Уѕоходженн¤ вид≥вФ (1859). “реба сказати, що еволюц≥йн≥ ≥дењ вплинули на становленн¤ „.ƒарв≥на ¤к досл≥дника ≥ теоретика б≥олог≥њ. ¬ своњй творчост≥ в≥н спиравс¤ на у¤вленн¤ про п≥знаван≥сть закон≥в природи, можливост≥ њх по¤сненн¤ на основ≥ спостереженн¤. „.ƒарв≥н у вих≥дних засадах своЇњ теор≥њ заперечував креац≥он≥зм ≥ телеолог≥ю, а також антропоцентризм, розгл¤даючи людину ¤к ланку Їдиного еволюц≥йного процесу орган≥чного св≥ту.

—вою теор≥ю еволюц≥њ орган≥чного св≥ту ƒарв≥н створюЇ на основ≥ певних трактувань спадковост≥ ≥ м≥нливост≥ ≥ њх взаЇмозвТ¤зку. “реба зауважити, що ≥ Ћамарк виходив ≥з у¤вленн¤ про важливу роль цих фактор≥в дл¤ еволюц≥њ Ц саме вони лежать в основ≥ пристосуванн¤ виду до середовища. Ћамарк вважав, що пристосувальна м≥нлив≥сть насл≥дуЇтьс¤ ≥ це призводить до по¤ви нових вид≥в. ƒарв≥н розум≥в, що безпосередньо звТ¤зувати спадков≥сть, м≥нлив≥сть ≥ пристосуванн¤ не можна. “ому, звТ¤зок спадков≥сть Ц м≥нлив≥сть вчений розгл¤даЇ ¤к опосередкований, ввод¤чи 2 важлив≥ ланки.

ѕерша повТ¤зана з у¤вленн¤м про Уборотьбу за ≥снуванн¤Ф. ¬она Ї насл≥дком того, що кожен вид продукуЇ б≥льше особин, н≥ж здатне витримати середовище, чи сам≥ вони здатн≥ вижити з ≥нших (внутр≥шньоб≥олог≥чних) обставин.

ƒарв≥н вводить у¤вленн¤ про 2 види м≥нливост≥. ѕерша про¤вл¤Ї себе ¤к здатн≥сть вс≥х особин даного виду в певних умовах зовн≥шнього середовища однаковим чином реагувати на ц≥ умови (кл≥матичн≥, енергетичн≥ та ≥нш≥). “обто, йдетьс¤ про адаптивну модиф≥кац≥ю ≥ так≥ зм≥ни не насл≥дуютьс¤. ƒругий тип м≥нливост≥ Ц зм≥ни, що нос¤ть спадковий характер. “ому, в≥дм≥чав „.ƒарв≥н, незначн≥ в≥дм≥нност≥ в подальших покол≥нн¤х п≥дсилюютьс¤. ќтже, в другому випадку йдетьс¤ про мутац≥њ. „.ƒарв≥н п≥дкреслював, що головну роль в еволюц≥њ в≥д≥граЇ саме другий тип м≥нливост≥. ƒруга ланка, що повТ¤зуЇ у¤вленн¤ про спадков≥сть ≥ м≥нлив≥сть ≥ в≥др≥зн¤Ї еволюц≥йну теор≥ю ƒарв≥на в≥д еволюц≥йноњ концепц≥њ Ћамарка, Ї у¤вленн¤м про природний доб≥р ¤к механ≥зм, що дозвол¤Ї знищувати непридатн≥ форми ≥ створювати нов≥ види. як в≥домо, висновки про ≥снуванн¤ ≥ роль природного добору вчений зробив по аналог≥њ з д≥Їю штучного добору. ќтже, методолог≥чними засадами дарв≥н≥вськоњ модел≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту Ї наступн≥ принципи:

† боротьба вид≥в (орган≥зм≥в) за ≥снуванн¤;

† взаЇмозвТ¤зок спадковост≥ ≥ м≥нливост≥;

† природний доб≥р.

ќтже, в еволюц≥он≥стськ≥й модел≥ „.ƒарв≥на знайшло вт≥ленн¤ науково-теоретичне у¤вленн¤ про ≥стор≥ю б≥олог≥чного св≥ту ¤к законом≥рний процес, що в≥дбувс¤ в≥дпов≥дно до природних причин ≥ механ≥зм≥в.

¬ ’≤’ ст. затвердилось у¤вленн¤ про те, що св≥т орган≥чних форм створений природним чином, без потойб≥чних сил. ћетодолог≥¤ еволюц≥он≥зму спри¤ла розум≥нню св≥ту живого, що маЇ обТЇктивн≥ законом≥рност≥, ¤к≥ можна п≥знати засобами науки.

ћетодолог≥¤ еволюц≥он≥зму в к≥нц≥ ’’ ст. ствердилась майже у вс≥х галуз¤х природознавства. “еоретичн≥ ≥ методолог≥чн≥ особливост≥ сучасного природознавства дозвол¤ють створити Їдине баченн¤ еволюц≥њ св≥ту. «акони розвитку природи повТ¤зують в Їдине ц≥ле космогенез , виникненн¤ —он¤чноњ системи ≥ планети «емл¤, виникненн¤ ≥ розвиток живого та виникненн¤ людини ≥ сусп≥льства. ћетодолог≥Їю, що дозвол¤Ї в≥дтворити всезагальн≥сть розвитку природи Ї глобальний еволюц≥он≥зм. « його позиц≥й ¬сесв≥т у¤вл¤Їтьс¤ ¤к ц≥ле, що розвиваЇтьс¤. ћетодолог≥¤ глобального еволюц≥он≥зму дозвол¤Ї розум≥ти розвиток ¬сесв≥ту ¤к ц≥лого в напр¤мку ускладненн¤ своЇњ структурноњ орган≥зац≥њ.

ѕерспективи б≥олог≥њ в ’’≤ ст.

Ќе викликаЇ сумн≥ву те, що ≥ в ’’≤ ст. буде продовжуватис¤ бурхливий розвиток б≥олог≥њ. ”сп≥хи у клонуванн≥, генн≥й ≥нженер≥њ, б≥отехнолог≥њ, досл≥дженн¤х присвТ¤чених стовбуровим кл≥тинам, вивченню вищоњ нервовоњ д≥¤льност≥ ≥ т.д. зм≥н¤ть не лише матер≥альний св≥т людини, а стануть причиною кардинальних зм≥н у св≥тогл¤д≥ людей. ўо принесуть усп≥хи б≥олог≥њ людству?† Ќебувалий розкв≥т, зростанн¤ продуктивност≥ в с≥льському господарств≥, перемогу над смертельними хворобами, такими ¤к сн≥д, рак ≥ т. д.? „и може все, що людина отримаЇ в≥д б≥олог≥њ Ц це можлив≥сть створенн¤ б≥льш смертельних в≥рус≥в ≥ м≥кроорган≥зм≥в дл¤ застосуванн¤ в б≥олог≥чн≥й зброњ? ¬ажко сказати. јнал≥зуючи под≥њ, що в≥дбуваютьс¤ в св≥т≥ можна з упевнен≥стю сказати, що розвиток б≥олог≥њ, ¤к ≥ любоњ ≥ншоњ науки Ц це палка, ¤ка маЇ два к≥нц≥. Д ожному ЦсвоЇ!Ф Ц дев≥з ¤кий завжди був, Ї ≥ буде актуальним. ј це значить, що будуть люди ¤к≥ отримають користь в≥д розвитку б≥олог≥чноњ науки, ≥ будуть люди ¤ким цей розвиток принесе масу проблем. ѕитанн¤ лише в тому, наск≥льки цей розвиток допоже чи зашкодить виживанню ≥ розвитку людини, ¤к б≥олог≥чного виду.

Ѕез сумн≥ву набуде величезного поширенн¤ ще одне вченн¤, ¤ке завд¤чуЇ своЇму виникненню б≥олог≥њ - соц≥ал-дарв≥н≥зм. ƒл¤ цього Ї к≥лько передумов:

- по-перше, катастроф≥чне зростанн¤ населенн¤ на планет≥ ( за рахунок недорозвинених крањн);

- по-друге, зменшенн¤ к≥лькост≥ природних ресурс≥в, внасл≥док њхнього активного використанн¤;

- по-третЇ, св≥това економ≥чна криза, повТ¤зана з перевиробництвом. ÷≥Їњ кризи вдалос¤ уникнути в кап≥тал≥стичних крањнах на початку 90-х рок≥в минулого стор≥чч¤, за рахунок розвалу соц≥ал≥стичного блоку ≥ в≥дкритт¤ нових ринк≥в, що були зачинен≥ до цього часу. ќднак ≥ ц≥ ринки не резинов≥. ¬они не можуть до безк≥нечност≥ поглинати всю ту масу продукц≥њ ¤кою њх завалили;

- по≠-четверте, тотальне зубож≥нн¤ б≥льшост≥ населенн¤ «емл≥, на фон≥ неймов≥рного збагаченн¤ окремих родин (ол≥гархи Ц це не лише украњнська проблема, т≥ ж —Ўј потерпають в≥д цього не менше).

”с≥ перерахован≥ причини призведуть до колосального знец≥ненн¤ людського житт¤. ≤ б≥олог≥¤ зробить св≥й внесок у створенн¤ новоњ ≥деолог≥њ неосоц≥ал-дарв≥н≥зму.

1.¬и кажете, що людське житт¤ св¤щенне, бо людина створена богом? Ќ≥сен≥тниц≥. Ѕога нема! ј людину може створити в проб≥рц≥ хто завгодно завд¤ки клонуванню, причому ст≥льки коп≥й ск≥льки заманетьс¤ ≥ з наперед заданними властивост¤ми.

2. якщо можна заробити м≥льйон долар≥в, однак при цьому загине м≥льйон людей, то чи варто вагатис¤. јдже на «емл≥ все одно залишитьс¤ ще к≥лька м≥ль¤рд≥в людей, а м≥льйон долар≥в мен≥ н≥коли не завадить.  р≥м того, цей м≥льйон людей все одно б загинув в≥д голоду, в≥д посухи, в≥д хвороб та в≥д чого завгодно, тому це дл¤ мене не проблема.

3. Ћюдина Дпуп «емл≥Ф? ј† одур≥л≥ в≥д героњну наркомани це теж велика ц≥нн≥сть? ћоже краще њх просто перестр≥л¤ти, що не засм≥чували планету своЇю присутн≥стю? Ќевже ми не знайдемо кращого застосуванн¤ коштам, ¤к≥ витрачаютьс¤ на утриманн¤ цих недоумк≥в?

÷е були лише к≥лька приклад≥в того, ¤к думаЇ сучасна людина. ≤ не лише думаЇ. —Ўј уже зробили соц≥ал-дарв≥н≥зм своЇю оф≥ц≥йною ≥деолог≥ю. Ѕо лише сл≥пий не побачить, глухий не почуЇ ≥ дурний не зрозум≥Ї того, що в≥йна в ≤раку Ц це в≥йна за ресурси, ¤кий стаЇ все менше ≥ менше. ѕеремога в ≤рац≥ дозволила —Ўј законсервувати нафтов≥ родовища на своњй територ≥њ ≥, таким чином притримати власну нафту на чорний день. Ѕлискуча пол≥тика, ¤ка забезпечить —Ўј† дом≥нуюче положенн¤ у св≥т≥ ще на найближч≥ 40-50 рок≥в!!! ўо правда —Ўј, ¤к ≥ ≥нш≥ крањни св≥ту вже в найближч≥ роки стикнутьс¤ з кризою перевиробництва, а ¤к насл≥док з масовими зв≥льненн¤ми прац≥вник≥в, безроб≥тт¤м,† тотальним зубож≥нн¤м, зростанн¤м злочинност≥, зб≥льшенн¤м соц≥альноњ напруженност≥. 100 рок≥в назад Ц це призвело до розкв≥ту комун≥стичних вчень. ќднак зараз зрозум≥ло, що комун≥зм Ц це утоп≥¤. “ому у розвинених крањнах люди в≥ддадуть перевагу соц≥ал-дарв≥н≥зму, тобто в≥йн≥ за владу вс≥ма доступними способами, ≥ мотивац≥¤ буде тут ц≥лком б≥олог≥чна, адже в≥домо, що дом≥нуюча особина отримуЇ все, недокладаючи дл¤ цього н≥¤ких зусиль. ¬ крањнах јфрики вже набуло величезноњ попул¤рност≥ вченн¤ засноване на соц≥ал-дарв≥н≥зм≥, а саме нацизм. ћ≥жнац≥ональн≥ конфл≥кти в результат≥ ¤ких знищуютьс¤ сотн≥ тис¤ч ≥† м≥льйони людей ≥ншоњ нац≥ональност≥† вже давно стали дл¤ чорного континенту нормою. як певне виключенн¤ можна розгл¤дати дик≥ крањни —ходу, де основною ≥деолог≥Їю Ї ≥слам а не соц≥ал-дарв≥н≥зм, однак це можна по¤снити банальною ≥нтелектуальною недорозвинен≥стю м≥сцевого населенн¤. ƒикуни вбивають своњх ворог≥в при цьому нав≥ть не задумуючись над зм≥стом своњх вчинк≥в. ¬они прекрасн≥ в своњй дурн≥й лют≥, ≥ хто зна Ц може саме њм буде належати наша планета?

ќтже, ¤к ми бачимо, вплив б≥олог≥њ на сучасну культуру ≥ цив≥л≥зац≥ю не вичерпуЇтьс¤ лише науковою сферою. Ѕ≥олог≥¤ стала джерелом ≥дей ≥ дл¤ ф≥лософ≥њ, ≥деолог≥њ тощо. ¬она ставить все нов≥ питанн¤ перед етикою ≥ моралью, та власне кажучи дл¤ багатьох вона вже зам≥нила ≥ етику ≥ мораль, ставл¤чи людину на один щабель з ≥ншими тваринами, ≥ розгл¤даючи взаЇмов≥дносини м≥ж людьми, так ¤к вчений розгл¤даЇ в≥дносини м≥ж тваринами в зграњ. ’оча не треба драматизувати ситуац≥ю. Ћюдство не вперше стикаЇтьс¤ з ус≥л¤кими проблемами. ≤ ¤к би т¤жко не було, ¤ продовжую в≥рити в людський розум, ≥ в те, що б≥олог≥¤ все ж таки послужить в першу чергу на благо людини: поспри¤Ї розвитку медици ≥ с≥льського господарства, дозволить глибше зрозум≥ти таЇмниц≥ природи, ≥ не зважаючи н≥ нащо, все ж таки допоможе людству стати кращими н≥ж воно Ї зараз.

†